Время , когда камни собирать .
Время камни те разбрасывать .
Мудрый может время различать –
Время , когда план осуществлять ,
Значит вовремя его и вынашивать .
Горе роющим колодец лишь тогда ,
Когда жажда пить обуревает .
Людям тем , кто опоздал – беда .
Часто и догнать не успевают .
Церковь видящая цель и времена .
Строго шествует по плану Иисуса ,
Ну , а церковь , что религии полна ,
Остаётся с тем же запахом и вкусом .
Из хорошей церкви люди не уйдут .
Кто ушёл – те , попросту , отстали .
Это ж боевой , передовой редут .
И служить там Богу не устали .
Кто имеет уши – да услышит ,
Что повелевает Дух Церквям .
Дух такой – где хочет , там и дышит .
Где Его зовут – Он будет там .
Дали мы на верность Богу клятву .
Духом нам нельзя ослабевать .
Горе тем , кто спит во время жатвы .
Равнодушный может обнищать .
Слава и хвала Отцу и Сыну !
Нам на возраст нечего пенять .
Вечно молодой , лишь Буратино .
Мы же будем в Боге возрастать !
Макс Симаков,
США Олбани
С Богом 13 лет. Не мыслю жизни без Него.
Прочитано 9999 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
